Повірка та калібрування засобів вимірювальної техніки на підприємстві:

розв’язання наявних проблем

Автор статті: Ольга Малецька, доцент Української Інженерно-педагогічної академії,  м. Харків,

дійсний член Громадської організації «Академія метрології України»

 

Стаття надрукована двома частинами у журналі «Управління якістю»,

№ 11 (стор. 32-39) та № 12 (стор. 52-55)

 

      З 2014 р. в Україні здійснюється гармонізація системи технічного регулювання з європейською системою. Зміни стосуються також метрології та метрологічної діяльності. Зміни у визначеннях метрологічних термінів та законодавчих вимог у цій сфері провели до виникнення проблем для підприємств України щодо проведення повірки та калібрування засобів вимірювальної техніки  після надання чинності Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» з січня 2016 р. В цій статті розглянуті ці проблеми та наданні пропозиції щодо їх усунення.

        На великих підприємствах застосовуються декілька тисяч засобів вимірювальної техніки (далі – ЗВТ) для проведення вимірювань з метою контролю та випробування продукції. Тому забезпечення єдності вимірювань залишається основним завданням метрологічну діяльність на будь-якому підприємстві, як основа досягнення необхідної точності результатів вимірювань і їх достовірності.

ДОВІДКА

Закон України “Про метрологію та метрологічну діяльність” [1]:

Єдність вимірювань - стан вимірювань, за якого їх результати виражаються в одиницях вимірювання, визначених цим Законом, а характеристики похибок або невизначеності вимірювань відомі з певною ймовірністю і не виходять за встановлені границі.

ДСТУ ISO 10012:2005 [2]:

Метрологічне підтвердження – сукупність операцій, необхідних для гарантування того, що вимірювальне обладнання відповідає метрологічним вимогам щодо його використання за призначенням.

   

    Серед всіх метрологічних робіт, що проводяться на підприємстві, особливе місце належить метрологічному підтвердженню ЗВТ. На національному та міжнародному рівнях метрологічне підтвердження ЗВТ передбачає проведення певних метрологічних робіт, а саме повірку та калібрування ЗВТ. Застосоване у ISO 10012 термін «verification (верифікація)» передбачає також перевірку відповідності ЗВТ встановленим до них вимогам. Ці вимоги можуть бути встановлені в нормативно-правових актах (технічних регламентах), стандартах та  технічних умовах на продукцію, експлуатаційних документах ЗВТ, описах технологічного процесу, методиках вимірювань і випробувань тощо.

 

ДОВІДКА

Закон України “Про метрологію та метрологічну діяльність” [1]:

Засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об’єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.

ДСТУ ISO 10012:2005 [2]:

Вимірювальне обладнання - вимірювальний прилад, програмний засіб, еталон одиниці фізичної величини, стандартний зразок або допоміжні прилади чи їх комбінація, необхідні для виконання процесу вимірювань.

ДСТУ 2681-94 [3]:

Засіб вимірювальної техніки – це технічний засіб, що застосовується для вимірювань та має нормовані метрологічні характеристики.

 

      З січня 2016 року Закон України “Про метрологію та метрологічну діяльність” (далі – Закон) [1] змінив поняття багатьох метрологічних термінів з метою гармонізації з Міжнародним словником з метрології [4], в тому числі «повірка» та «калібрування». Це стало однією з причин виникнення проблем метрологічного підтвердження ЗВТ на підприємствах.

       Закон [1] впровадив поняття «законодавчо регульованої метрології», до сфери якої відносяться види діяльності, «щодо яких з метою забезпечення єдності вимірювань та простежуваності здійснюється державне регулювання стосовно вимірювань, одиниць вимірювання та засобів вимірювальної техніки».

    При прийнятті Закону [1] було практично реалізовано мету гармонізації з міжнародною та європейською метрологічною практикою. Але впровадження нових вимог до метрологічної діяльності на підприємствах вимагає наявності перехідного періоду. Відсутність в Україні такого періоду є значним недоліком, який порушує положення міжнародного документа OIML D1 «Основні положення щодо закону з метрології» [5]. В статті 28  цього документу «Вступ Закону в силу, перехідний період» цього документу зазначено, що «перехідний період повинен бути досить тривалим, щоб в результаті не було невиправдано великих фінансових втрат і/або було достатньо часу на адаптацію до нових законодавчих вимог». Через відсутність достатнього перехідного періоду впровадження нових вимог стало проблемою на підприємствах як у сфері законодавчо регульованої метрології, так і для удосконалення систем забезпечення єдності вимірювань.

    Для забезпечення достовірності одержаних результатів контролю параметрів і характеристик виробів та випробування готової продукції ЗВТ повинні бути придатні для відповідного застосування.  До впровадження Закону [1] на підприємстві чітко було визначено які метрологічні роботи забезпечують придатність ЗВТ до застосування. Це були такі роботи, як:

  •  державні приймальні випробування та державні контрольні випробування ЗВТ;

  • метрологічна атестація ЗВТ;

  • повірка ЗВТ;

  • калібрування ЗВТ.

      Проведення цих метрологічних робіт було звичним для підприємств та надавало їм упевненості у відповідності ЗВТ встановленим до них вимогам.

       Згідно із Закону [1] скасовано проведення державних приймальних та контрольні випробувань ЗВТ, метрологічної атестації ЗВТ. Організація та проведення таких метрологічних робіт, як повірка та калібрування, суттєво відрізняються від застосованих до початку 2016 року. Всі ці зміни пов’язані з тим, що в 2014 році Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС та взяла на себе обов’язок застосовувати міжнародні та європейські засади, в тому числі і для забезпечення єдності вимірювань у галузі метрології та метрологічної діяльності. Відповідно до Закону [1] терміни «повірка» і «калібрування» ЗВТ використовуються з визначеннями цих понять, які відповідають міжнародному словнику з метрології (VIM) [5].

ВАЖЛИВО

       З січня 2016 р. змінено визначення поняття «повірка ЗВТ». Головною відмінністю нового поняття є те, що повірка може застосовуватися для ЗВТ, які застосовуються та не застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології.

Закон України “Про метрологію та метрологічну діяльність” [1]:

повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

 

Повірка ЗВТ

   Згідно із Законом [1] термін «повірка ЗВТ» відповідає терміну «верифікація» в [5], під якою розуміється «приведення об'єктивних свідчень, що даний об'єкт повністю відповідає встановленим вимогам». З 1993 по 2015 рр. термін «повірка» для метрологів був пов'язаний безпосередньо із ЗВТ, які використовуються у сфері поширення державного метрологічного контролю і нагляду. Повірка передбачала контроль метрологічних характеристик ЗВТ з метою встановлення їх придатності до застосування. Контроль метрологічних характеристик ЗВТ означав встановлення їх відповідності границям допустимої похибки, зазначених в експлуатаційних документах ЗВТ або в свідоцтві про державну метрологічну атестацію. Сенс повірки залишився - необхідно визначити відповідність метрологічних характеристик  встановленим вимогам, а порядок організації проведення повірки ЗВТ змінився.

   З 2016 р. необхідно окремо розглядати повірку ЗВТ, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, - законодавчо регульованих ЗВТ (далі - ЗР ЗВТ) і ЗВТ, які застосовуються поза сферою законодавчо регульованої метрології (далі - ЗнР ЗВТ). При цьому можна провести аналогію з державної і відомчої повіркою, існуючими до 1993 р.

     ЗВТ - це технічний засіб, що призначений для вимірювань. Тому основною відмінністю його від інших технічних засобів є наявність метрологічних характеристик. Під перевіркою ЗВТ під час повірки слід розуміти проведення зовнішнього огляду, випробування та експериментальних досліджень, необхідних для підтвердження відповідності ЗВТ встановленим вимогам щодо метрологічних характеристик. Встановлені вимоги є, перш за все, діапазон вимірювань і максимально допустима похибка або клас точності ЗВТ, але можуть бути й інші метрологічні характеристики.

Повірка ЗР ЗВТ

    Таким чином, виходячи з вище викладеного, для виконання законодавчих вимог на підприємстві необхідно чітко визначити перелік ЗР ЗВТ на підставі статті 3 «Сфера законодавчо регульованої метрології» Закону [1]. ЗР ЗВТ, що знаходяться в експлуатації, слід обов’язково своєчасно надавати на повірку.

   У статті 17 Закону [1] встановлено вимоги до проведення повірки ЗР ЗВТ, що перебувають в експлуатації. Необхідно звернути увагу в цій статті закону на те, що проводити повірку мають право наукові метрологічні центри, які мають міжнародно визнані калібрувальні та вимірювальні можливості за відповідними видами і підвидів вимірювань, і/або проводять повірку із застосуванням національних стандартів; наукові метрологічні центри, метрологічні центри та повірочні лабораторії, уповноважені на проведення повірки відповідних категорій ЗВТ. Таким чином, ЗР ЗВТ слід здавати на повірку тільки в ті організації, які мають право на її проведення (у галузі уповноваження зазначені відповідні категорії ЗВТ). Все ЗР ЗВТ, які своєчасно (з урахуванням міжповірочного інтервалу) не були поданні на повірку, повинні бути виключені з експлуатації наказом або розпорядженням по підприємству. Міжповірочний інтервал ЗР ЗВТ встановлено у наказі Мінекономіки України [6].

Проблема 1.

     У статті 17 (пункт 2) Закону передбачено проведення повірки тільки тих ЗР ЗВТ, які є у Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, який встановлюється Кабінетом Міністрів України [7]. Однак, у цьому переліку тільки 80 категорій. Деякі категорії, які на підприємстві відносяться до законодавчо регульованої метрології, не включені до цього переліку.

     Що робити – повіряти або не повіряти ті ЗВТ, що не вказані у цьому переліку та в якій повірочній лабораторії? Відповідь однозначна - треба повіряти, тому що:

  • у першому пункті статті 17 Закону [1] встановлено, що «законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту»;

  •  у статті 22 Закону [1] встановлено, що на підприємствах проводиться метрологічний нагляд за законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації,

тобто ніяких обмежень не визначено.

      Повіряти ці ЗВТ слід у повірочній лабораторії, яка уповноважена на проведення повірки відповідної категорії ЗВТ.

   Міжповірочний інтервал категорій ЗР ЗВТ, яких не має у [6], але які були раніше занесені до Державного реєстру ЗВТ, визначається за даними цього реєстру.

    Що стосується методик повірки, то слід приймати до уваги пункт 2 наказу Мінекономрозвитку Украіни щодо проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, [8]: «Установити, що під час проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що випущені з виробництва та мають сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, видані до набрання чинності Законом України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, дозволяється застосовувати методики повірки, визначені в експлуатаційних документах на ці засоби вимірювальної техніки та галузевих нормативних документах до затвердження методик повірки відповідних засобів вимірювальної техніки згідно з Порядком, затвердженим цим наказом».

 

Проблема 2.

    Що робити із ЗВТ, яких немає у Переліку [7], чи ЗВТ не занесені до Державного реєстру ЗВТ або придбані імпортні ЗВТ, які треба застосовувати у сфері законодавчо регульованої метрології?

    Це на цей час дуже важке питання. Занесені до Державного реєстру ЗР ЗВТ та категорії яких є у галузі уповноваження повірочної лабораторії приймуть на повірку. А ось ЗР ЗВТ, які виготовлені в одиночному екземплярі або придбані імпортні ЗВТ метрологічні центри скоріше відмовляться приймати на повірку ЗР ЗВТ, аргументуючи необхідністю проведення їх оцінки відповідності.

     Оцінка відповідності ЗВТ, як і іншої продукції, проводиться відповідно до технічних регламентів. По-перше, відповідних категорій ЗВТ може не бути у наявних технічних регламентів ЗВТ, а по-друге, ця процедура вимагає витрати достатньо значних коштів, а, по третє, ця процедура не відпрацьована. 

    Не відпрацьованість процедури оцінки відповідності тих ЗВТ, категорії яких не визначені ні в якому технічному регламенті, заводить у тупик як вітчизняних виробників таких ЗВТ, так і підприємства, які їх придбали. Тому метрологи – практики вже не один раз пожалкували за метрологічною атестацією ЗВТ. 

     Одним із рішень цієї проблеми могла б бути первинна повірка, яка у Законі [1] визначена як «повірка засобів вимірювальної техніки, що не були повірені раніше». Однак метрологічні центри її не проводять, тому що в нормативно-правових актах не прописано порядок її проведення. А запропоновані зміни до  Закону [1], що прийняті Верховною Радою у першому читанні, передбачають скасування цього терміну.

Тому на державному рівні ця проблема повинна бути вирішена за пропозиціями метрологів підприємств та фахівців метрологічних центрів, наприклад, внесенням відповідного пункту у наказ Мінекономрозвитку Украіни про проведення повірки ЗР ЗВТ [8].

  Крім того, повинна бути передбачена процедура добровільної оцінки таких ЗВТ, наприклад у вигляді метрологічної експертизи з метою метрологічного підтвердження задекларованих метрологічних характеристик та схвалення методики повірки. Ця процедура може проводитися метрологічними центрами, які мають відповідний кваліфікований персонал.  

Повірка ЗнР ЗВТ.

     У Законі [1] в статті 17 (пункт 7) визначена можливість проведення на підприємстві повірки ЗнР ЗВТ на добровільних засадах. Це слід розуміти так:

- якщо на підприємстві немає можливостей проведення повірки ЗнР ЗВТ, то воно може звернутися в повірочну лабораторію, яка уповноважена на проведення повірки відповідних категорій ЗВТ;

- якщо на підприємстві є можливості проведення повірки ЗнР ЗВТ, тобто є персонал, приміщення, еталони, методики, то підприємство може самостійно проводити повірку ЗНР ЗВТ (аналогічно проведення калібрування ЗВТ до 2016 р.).

Проблема 3.

      Як встановити на підприємстві міжповірочний інтервал для ЗнР ЗВТ?

  До 2016 р. міжповірочний інтервал для ЗВТ встановлювався під час проведення державних приймальних випробувань типу або при проведенні метрологічної атестації ЗВТ. Закон [1] проведення цих процедур не передбачає. Однак, якщо застосоване або придбане підприємством ЗВТ занесене до Державного реєстру або має свідоцтво про метрологічну атестацію, то слід застосовувати встановлений міжповірочний інтервал або рекомендований виробником.

  Для ЗнР ЗВТ міжповірочний інтервал може бути встановлений на підприємстві на підставі рекомендацій ДСТУ OIML D 10 [9].

Проблема 4.

    Якщо на підприємстві немає можливостей проведення повірки ЗнР ЗВТ, то який порядок надання цих ЗВТ на повірку? Для вирішення цієї проблеми треба врахувати пункт 3 наказу [8]: «Установити, що Порядок, затверджений цим наказом, може використовуватися під час проведення повірки засобів вимірювальної техніки, які не застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, на добровільних засадах».

Проблема 5.

    Якщо на підприємстві є можливості проведення повірки ЗнР ЗВТ, то виникає питання - що робити з робочими еталонами, які використовуються під час повірки ЗнР ЗВТ. Для відповіді на це питання можна керуватися ДСТУ OIML D 23 [10], в якому зазначено, що робочі еталони необхідно повіряти або калібрувати. щорічно, якщо інше не вказано в таблиці 2 цього ж документа. Також можна слід керуватися ДСТУ OIML D 10 [10].  Підставою для вирішення цієї проблеми також є те, що робочі еталони підприємств не відносяться до сфери законодавчо регульованої метрології. Тому підприємства самі повинні вирішувати повіряти чи калібрувати ці еталони, та через який міжповірочний (міжкалібрувальний) інтервал. Головне – це забезпечити одержання робочим еталоном розміру відповідної одиниці від первинного еталону, що необхідно для забезпечення єдності вимірювань.

     Однак, не всі метрологічні центри приймають робочі еталони підприємств на повірку, вважаючи, що робочі еталони можуть тільки калібруватися.  Нижче будуть наведені проблеми з калібруванням, які показують, що  сучасний стан калібрування може привести до порушення єдності вимірювань на підприємстві.

    Крім того, слід ураховувати один важливий момент – повірочні лабораторії згідно із Законом [1] уповноважуються виключно на повірку ЗР ЗВТ, тому підприємства можуть звертатися для повірки робочого еталона до метрологічного центру, який може це зробити, але при цьому не обов’язково уповноваженому. 

 

Калібрування ЗВТ.

ДОВІДКА

Закон України “Про метрологію та метрологічну діяльність” [1]:

калібрування ЗВТ - це сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами (ЗВТ, що калібрується) з пов’язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу.

    Калібрування за Законом [1] суттєво відрізняється від калібрування, яке проводилося до 2016 р. Нажаль, деякі підприємства до цього часу проводять саме таке калібрування, при цьому посилаючись на свідоцтво про атестацію на проведення калібрування. Слід звернути увагу на те, що дія таких свідоцтв про атестацію припинилась 31.12.2015 р.. Це виходить з того, що на відміну від свідоцтв про атестацію вимірювальних лабораторій, у прикінцевих  положеннях Закону  [1] немає ніяких вказівок щодо калібрувальних лабораторій, та з того, що термін «калібрування» змінив визначення.

      На питання «Може проводитися калібрування ЗВТ на підприємстві без акредитації за ДСТУ ISO/IEC 17025 [11]?». Відповідь – да.

       Відповідно до статті 27 Закону [1] проводити калібрування ЗВТ мають право:

- наукові метрологічні центри;

- метрологічні центри, калібрувальні лабораторії, акредитовані національним органом України з акредитації;

- метрологічні центри, калібрувальні лабораторії, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних стандартів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювань.

    Тому, у разі забезпечення метрологічної простежуваності еталонів на підприємстві може проводитися калібрування ЗВТ. А для цього еталони повинні бути саме відкалібровані. Повинні бути розроблені методики калібрування із урахуванням необхідності оцінки невизначеності вимірювань під час калібрування.

   Однак, слід звернути увагу на вимогу 27 статті Закону [1]: «Калібрування засобів вимірювальної техніки та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології». На цей час ні одної такої методики не розроблено. Тому калібрувальні лабораторії розроблюють методики калібрування самі на підставі відповідних методик повірки, модернізуючи їх під калібрування та доповнюючи розділом оцінювання невизначеності.

 

ДОВІДКА

    Невизначеність є ненегативним параметром, що характеризує розсіювання значень величини, які приписуються вимірюваній величині на підставі інформації, що використовується. (VIM) [4].

   Невизначеність вимірювань при калібруванні залежить від рівня компетентності калібрувальної лабораторії: її персоналу, забезпечення вимог до навколишнього середовища у приміщеннях лабораторії, застосованої методики калібрування та наявних еталонів і простежуваності вимірювань.

Проблема 6.

     Можна  довіряти результатам калібрування у разі проведення їх у порушенні вимог Закону [1], згідно з якими для забезпечення єдності вимірювань повинні застосовувати саме стандартизовані методики калібрування.

     Вже багато прикладів відмінності результатів калібрувань одного й того ж ЗВТ, проведених в різних калібрувальних лабораторіях. Багато разів ця проблема обговорювалася на різних науково-технічних конференціях з метрології. Ці відмінності виникають через те, що застосовуються різні методи визначення відхилень показів ЗВТ від значень, реалізованих застосованим еталоном рівняння вимірювань, різні підходи до оцінки невизначеності складових цих рівнянь та визначення розподілу складових невизначеності. А за результатами калібрування ЗВТ видається сертифікат калібрування із зазначенням відхилення і розширеної невизначеності вимірювань під час калібрування.

   Питання щодо придатності ЗВТ для проведення конкретного вимірювання визначається користувачем цього ЗВТ. Критерієм придатності ЗВТ у багатьох випадках є  відповідність максимально допустимій похибці. В багатьох міжнародних стандартах регламентується необхідність ураховувати наявність ризику від перевищення максимально допустимої похибки. (МДП). У національних нормативних документах відповідність похибки ЗВТ  МДП – теж головний критерій придатності ЗВТ до застосування.

     Тому, під час вирішення на підприємстві питання про проведення для власних потреб повірки або калібрування ЗНР ЗВТ, необхідно, крім вищевикладеного, враховувати наступне:

1)  ДСТУ ISO 10012 [2] використовується для погодження між виробником та замовником щодо того, яка процедура метрологічного підтвердження їх обох задовольняє.

2) У документах Міжнародної організації законодавчої метрології (OIML), наприклад в ДСТУ OIML D 16: 2008 [6], використовується термін «метрологічний контроль», під яким розуміється саме перевірка ЗВТ. Цей термін також може використовуватися на підприємстві.

3) Підвищення трудомісткості процесу калібрування в порівнянні з повіркою і необхідність розробки методик калібрування зі складанням бюджету невизначеності вимірювань, що потребує часу та відповідної підготовки фахівців, повинно бути взято до уваги.

4) Перенавчання співробітників, які будуть проводити калібрування ЗВТ на підприємстві за новими вимогами, потребуватиме фінансових витрат. При цьому, виходячи з проблематичності перенавчання персоналу, не можна очікувати позитивного результату підвищення кваліфікації кадрів за незначний проміжок часу.

5) Проведення на підприємстві повірки ЗнР ЗВТ нічим не відрізняється від проведення до 2016 р калібрування ЗВТ для власних потреб, тому є доцільним, враховуючи вимоги технічної документації на продукцію.

     Таким чином, з огляду на сучасні вимоги і те, що не заборонено законом, то дозволено, на підприємстві повинна бути сформована система керування вимірюваннями, яка:

- враховує вимоги законодавчої метрології, зазначені в Законі [1];

- задовольняє потреби замовника;- сприяє підвищенню якості продукції та випуску конкурентоспроможної продукції;

- створює ефективну систему забезпечення єдності вимірювань на всіх стадіях виробництва.

       Доцільність використання для оцінки точності вимірювань похибки або невизначеності вимірювань повинна встановлюватися самим підприємством виходячи з економічної доцільності і використовуваної технічної документації на продукцію. Якщо у вимогах до контролю та випробуваннях продукції використовується похибка вимірювань, то проводитися повірка ЗнР ЗВТ. Якщо використовується невизначеність вимірювань, то необхідно переходити на калібрування ЗНР ЗВТ. При цьому враховуються вимоги замовника.

Висновки.

      Головне для підприємства - забезпечити єдність вимірювань для випуску якісної продукції. А для цього необхідно проводити метрологічне підтвердження придатності ЗВТ до проведення конкретного вимірювання. Таке метрологічне підтвердження може здійснюватися в будь-яких формах з урахуванням виду діяльності підприємства та сфери застосування ЗВТ. Рішення щодо проведення повірки або калібрування ЗВТ, які не застосовуються в сфері законодавчо регульованої метрології, приймається підприємством самостійно. Але головним критерієм повинно бути, які вимоги ставляться до точності вимірювання параметрів  (характеристик) продукції, що виробляється.

   При цьому слід ураховувати міжнародну практику, при якій замовник та виробник продукції домовляються про допустиме значення невизначеності вимірювань та методику її оцінки. В такому разі виробнику слід визначати вимоги до результатів калібрування, які задовольняють. А це означає, що виробник повинен визначатися за кожним вимірюваним параметром із допустимими значеннями відхилень для ЗВТ та невизначеністю вимірювань під час калібрування.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Закон України “Про метрологію та метрологічну діяльність” від 5.06.2014 р. № 1314-VII із змінами, внесеними у відповідності із Законами № 124-VIII від 15.01.2015 р. та № 2119-VIII від 22.06.2017

  2. ДСТУ ISO 10012:2005 Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання

  3. ДСТУ 2681-94 Метрологія. Терміни та визначення

  4. ISO/IEC Guide 99:2007 International Vocabulary of Metrology – Basic and General Concepts and Associated Terms (VIM)

  5. OIML Д 1:2012 Considerations for a Law on Metrology (OIMLД 1:2012 Основні положення щодо закону про метрологію)

  6. Наказ Мінекономрозвитку України від 13.10.2016 р. № 1747,  зареєстрований в Міністерстві юстиції України  24 лютого 2016 р. за № 278/28408 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями»

  7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці» від 4.06. 2015 р. № 374

  8. Наказ Мінекономрозвитку України від 08.02.2016 р. № 193,  зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2016 р. 
    за № 1417/29547 «Про затвердження Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів»

  9. ДСТУ ІLАС-G 24/ОІМL D 10:2013 (ІLАС-G 24/ОІМL D 10:2010, IDТ)  Метрологія. Настанови щодо визначення між калібрувальних інтервалів засобів вимірювальної техніки

  10. ДСТУ OIML D23:2008 (OIML D23:1993, IDT). Метрологія. Принципи метрологічного контролю обладнання для повірки

  11. ДСТУ ISO/IEC 17025:2017 Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій.

© 2020   ИПКМ   Харьков     ipkm.amu@ukr.net